Коли, чому і як, ніхто не знає,
Свою зненацька душу віддаси.
І візьме, і з чиєюсь поєднає,
Немов у пісні різні голоси.
І десь полине, змішуючи з мулом
Реальні та удавані світи.
Крізь тишу між прийдешнім та минулим,
Лишаючи окремо „я” і „ти”...