Все мине )))
читать дальшеБуває, відчуєш раптом: летіти нікуди,
И щось у тобі зів’яне та занедужає.
На кожну слабкість існує звичайна відповідь,
Єдине прислів’я мудрих або байдужих,
Що все мине.
Мине
Згаслим відлунням,
Зібганим листям осені.
Може, як давню казку, лише принесе мені:
«Ти пам’ятай.
Радісне і журне».
Буває, забудеш, звідки воно приходило,
И хтось у тобі заплаче, як над покійним.
І з тихою злістю жбурне у тебе, дорослого,
Чудове прислів’я, що вкотре не стане дивним.
Що все мине.
Мине
Спаленим сміхом,
Скриком,
Сумною нотою.
Вибором долі, зірками та дрібнотою.
«Ти пам’ятай.
Решта пусте й дурне»
Буває, не знаєш, як це: навчитись вірити,
Ніби не пізно щось починати вперше.
На кожну правду – хворі підбрешки-сироти,
Безцінні балачки, що зроблять на крихту легше.
І все мине.
Мине
Чорною прірвою,
Сонцем,
Стрімкою річкою,
Мудре прислів’я стане простою звичкою.
«Ти пам’ятай.
Ти пам’ятай мене…»