[RonaVorona]

Віршик

Казка приманює дуже поволі,
Світлом крізь плями проваль і затьмарень.
Витвір уяви, посмішка долі,
Чи розрахунок мережі книгарень.
Це чергова несподівана прикрість,
Браку якої ніхто б і не визнав.
Казка, як сукня, дається навиріст,
Доки для неї не стане запізно.

@темы: Стихи

Comments

[Olyanka]

Пришлось через слово лазить в "подстрочник", но идея красивая....

[RonaVorona]

Олянка,

Ну зачем уж было так напрягаться %

[natalibeZnika]

У мене трішки інше відношення до казки, чи, то пак, уявлення про неї: якщо це справжня казка, то з неї не виростеш, а просто зміниш свої погляди на неї.
А якщо

розрахунок мережі книгарень

, то це не казка, а чтиво.

[Nelvy]

RonaVorona
*мрачно* А я вот ещё на первом попробовала полазить, получила нечто неудобоваримое и больше не стала... хотя и интересно

[Contessina]

А может и не поздно для сказки? Платье же можно перешить)

[RonaVorona]

natalibeZnika,

Це не зовсім уявлення (я рідко щось декларую), швидше настрій. І роздуми про те, що у казки багато обличь

Nelvy,

Да оно и в оригинале не шедевр
С украинского на русский и наоборот сложно переводить, в разном контексте оттенки в каждом языке меняются (.

Подстрочник примерно такой:

Сказка приманивает постепенно,
Светом сквозь пропасти и затмения.
Игра воображения, улыбка судьбы,
Или расчет сети книготорговли.
Это очередная нежданная досада (разочарование),
В недостатке которого никто бы не признался.
Сказка, как платье, дается на вырост,
Пока для нее не станет слишком поздно.

Contessina,

Для сказки вообще никогда не поздно )

[Nelvy]

RonaVorona, симпатичное какое

[RonaVorona]

Nelvy,

Спасибо