Коли, чому і як, ніхто не знає,
Свою зненацька душу віддаси.
І візьме, і з чиєюсь поєднає,
Немов у пісні різні голоси.
І десь полине, змішуючи з мулом
Реальні та удавані світи.
Крізь тишу між прийдешнім та минулим,
Лишаючи окремо „я” і „ти”...
Свою зненацька душу віддаси.
І візьме, і з чиєюсь поєднає,
Немов у пісні різні голоси.
І десь полине, змішуючи з мулом
Реальні та удавані світи.
Крізь тишу між прийдешнім та минулим,
Лишаючи окремо „я” і „ти”...
-
-
12.10.2006 в 21:17-
-
12.10.2006 в 21:30Спасибо, Наташик!
Своих ПЧей уже замучила совсем))))
-
-
12.10.2006 в 21:43*возмущенно* И вовсе нет! Хороших стихов много не бывает!
-
-
12.10.2006 в 21:51Агааа!!
*достает из ящика еще пачечку "творів"*
Шутка .
Спасибо, солнышко
-
-
12.10.2006 в 22:19*достает из ящика еще пачечку "творів"*
Ооооооо! *радостно протягивает руку* Давай!
-
-
12.10.2006 в 22:46-
-
13.10.2006 в 22:26Если честно, на мові совсем ничего нету
*Hope*
Ир, спасибо большое