[RonaVorona]

Дощовий віршик

Зминає великі душі буденним пресом.
Здається, моя вродилась така маленька.
Здається, ніщо насправді не пахне сенсом,
Аж поки не прийде пісня чи побрехенька.
Недобра і світла, весела або тужлива,
З краплиною дивини і кілком у скроню.
І байдуже на хвилину – життя, як злива,
Тихенько проллється поруч по підвіконню.

@темы: Стихи

Comments

[Poltavka]

Так на душу легло

[RonaVorona]

Poltavka,

[Contessina]

Под дождик и стихотворение? Хорошо

[RonaVorona]

Contessina,

Ага Пасибо