воскресенье, 23 февраля 2014
Віршик
читать дальшеМінливе життя. Стрімке, водограй-водиця,
Незграбне і недолуге, мов тарантас.
Звикати або змінитися, як годиться.
Порада, сигнальне полум’я, слушний час.
В останню хвилину вічно бракує ланки,
Почулася мимоволі – та загула.
Бо я восени благатиму про веснянки,
А влітку гайну до спокою і тепла.
@темы:
Стихи
А она, зараза, чем ближе, тем дальше
*Брудит*
Надеюсь)))))
Давай))). А тебе когда удобно?)))